Блог вчителя початкових класів Співак Анастасії Василівної

Моя бабуся гарно вишиває: Цвітуть на полотні троянди й виноград. Розмай калиновий там грає, І дивні птахи щебетять. Навіть з’єдналось чорне і червоне, Мойого краю гордість і краса. Душа народу – малинові дзвони, Його веселка і його краса.

Я рідний край та мову солов’їну У вишивку свою вплела, в нитки. Я прославляю рідну Україну, Яскраві вишиваючи квітки. Душею я до полотна пристану Та настелю на ньому краєвид. Я іншою ніколи вже не стану Під впливом промайнулих літ.

Спасибі бабусю, спасибі матусю,  За щирість душевну й ніжність до нас,  За твої руки, що спокою не знають,  І готові на допомогу прийти повсякчас. Дай Боже вам щасливо жити та біди не знати,  Щоб сто літ з нами зустрічати. Ми дякуємо Господу, що у нас ви є,  Нехай здоров’я і силу Бог вам дає.

Зробила я віночок Із квітів та стрічок, Піду в нім танцювати Веселий гопачок. Віночок український У райдужній красі. У нього в нашій школі Закохані усі. Хоч квіти паперові, Та їхні кольори Дарують гарний настрій Всій нашій дітворі. Я лагідно торкаю Цю ніжність і красу. Свою веселу вдачу До кожного несу.